Перспективи космонавтики в Україні

Україна могла б бути сьогодні одним з дійсних лідерів космонавтики. В Україні народилися й тривалий час вели діяльність видатні творці космічної техніки. Один тільки конструкторський доробок киянина Гліба Лозино-Лозинського давав всі підстави для цього. Він взяв активну участь в проектуванні реактивних винищувачів МіГ-15 та МіГ-17, а МіГ-21 та МіГ-25 вже значною мірою саме його дітища. З 1965 року Лозино-Лозинський почав працювати на космонавтику, де розробив унікальний напрямок орбітальних легких літаків, першим з яких був одномісний керований орбітальний апарат «Спіраль». З 1976 року в очолюваному Лозино-Лозинським НВО «Молнія» розроблялися орбітальні кораблі «Бор» та «Буран». Наприкінці 80-х років Лозино-Лозинський розробив унікальну багаторазову авіаційно-космічну систему виведення «МАКС», яка й понині випереджає все наявне у світі. Ця система складалася з летючого аеродрому — українського літака Мрія та пілотованого космічного літака «Блискавка».

 

В 1994 році ця система МАКС отримала всі можливі нагороди й відзнаки на всесвітньому авіасалоні в Брюсселі. З її допомогою Україна могла б виводити вантажі в космос для різних країн світу в 50 разів дешевше, ніж за існуючих варіантів. До того ж виведення орбітального літака в космос забирало б не 2 дні, як у «Шатла» чи «Союза», а всього 3 години. Окрім того, Україні при використанні МАКСу не потрібен був стаціонарний космодром. Його функцію виконували б літаки «Мрія».

 

Велике космічне минуле дає шанс на велике майбутнє. Оскільки більше половини системи «МАКС» виробляється в Україні. В Дніпропетровську виготовлявся паливний бак, а також в Києві виготовлений літак «Мрія», а другий зразок знаходиться в напів-готовому стані й його можна добудувати одразу для використання в якості літаючого космодрому.

 

За даними Державного космічного агентства України, на нашу промисловість припадає щороку від 9 % до 11 % усіх ракетних запусків у світі. Тим більше що Україна бере участь в розробці розгінних блоків для вантажних ракет в проектах НАСА та Європейського Союзу і будує для них блоки ракет.

 

В програмі з освоєння космосу до 2017 року Україна планує запустити ще один власний супутник для дистанційного вивчення ситуації на поверхні землі та в її надрах і відправити апарат на Місяць. За умов фінансування космічної програми на рівні 60 млн гривень ($7,5 млн) ці показники та досягнення є непоганими[12].

 

Україна бере участь в американському проекті «Antares» і будує першу ступінь ракети. Перші пуски цієї ракети можуть пройти вже 2012 року в США на космодромі Воллопс. Проте ця програма зараз не є основною для НАСА, адже Конгрес США вирішив вкласти більшу частину коштів в розробку власного ракетоносія «Ares». Крім того, з часом НАСА планує залишити ракети лише власного виробництва[12].

 

З Європейським Союзом перспективи більш позитивні. Адже тут Україна за один крок від ратифікації угоди про співпрацю. Також в 2013 році буде нарешті сформовано систему супутників «Галілео», яка забезпечуватиме навігацію, а в цій программі Київ також бере участь. Втім Європа також орієнтується на незалежність в сфері космічних технологій, й в перспективі планує замінити українські вироби виробами власного ракетного комплексу.

 

Україна також має домовленості з Бразилією про пуски 8 ракет на рік з космодрому Алкантара. Для цього спеціально розроблена ракета «Циклон-4». Тут замовниками також виступають приватні корпорації, адже в Бразилії зараз стрімко розвивається телекомунікаційна сфера. Державна програма розвитку внутрішнього виробництва, яка була схвалена Урядом в вересні 2011 року, має на меті підвищити економічну стійкість держави за рахунок розвитку внутрішнього виробництва. Перший етап її реалізації розрахований на період 2012–2015 років. Саме в цей час значну увагу приділять космічній сфері. Оскільки від вкладення коштів в цій сфері держава має можливість отримувати мільйонні прибутки, стимулювати розвиток вітчизняної науки та техніки.